Плани Австралії щодо обов’язкового використання перероблених матеріалів у виробництві упаковки не будуть реалізовані протягом цього парламентського терміну, оскільки федеральний уряд відмовився від зобов’язання, взятого у 2023 році, щодо запровадження загальнонаціональних правил, які б зобов’язували виробників упаковки використовувати мінімальну частку перероблених матеріалів.

Запропоновані правила мали б гарантувати мінімальний рівень попиту на перероблені матеріали у новій упаковці. Уряд назвав тиск з боку зростання вартості життя головною причиною відтермінування і замість цього буде співпрацювати з штатами та територіями щодо існуючого регулювання у сфері упаковки.

Австралія не відмовилася від регулювання у сфері упаковки повністю. Чинна система спільного регулювання залишається в силі, і підприємства повинні й надалі докладати зусиль для досягнення Національних цілей у сфері упаковки. Змінилася лише перспектива запровадження схеми на рівні Співдружності, яка перетворила б основні добровільні цілі на обов’язкові вимоги.

Що сталося з реформою у сфері упаковки в Австралії?

У 2023 році міністри охорони навколишнього середовища Австралії дійшли згоди, що добровільні цілі та рекомендації щодо дизайну не дають достатньо швидких результатів. Запропоновані реформи передбачали встановлення мінімальних вимог до вмісту вторинної сировини, посилення правил щодо дизайну упаковки та обмеження використання шкідливих хімічних речовин.

Це рішення було ухвалено за підсумками багаторічних консультацій. У 2024 році в ході консультацій було виявлено значну підтримку заходів на національному рівні. Зараз уряд заявляє, що прагне знайти баланс між екологічними результатами та загальними економічними викликами.

Для виробників, підприємств з переробки відходів та компаній, що займаються упаковкою, безпосереднім наслідком є невизначеність. Національні норми мали забезпечити єдину базу. Без них Австралія ризикує зіткнутися з повільнішим та більш роздробленим процесом у різних юрисдикціях.

Чому важливий обов’язковий вміст вторинної сировини

Вимога щодо вмісту вторинної сировини дозволяє досягти того, чого не можна досягти лише за допомогою цільових показників з переробки: вона створює попит на продукцію підприємств, що займаються переробкою відходів.

Останні дані щодо упаковки в Австралії свідчать про недосконалість нинішньої системи. У 2023–24 роках лише 20 % пластикової упаковки було перероблено або компостовано. Лише 28 % жорсткої пластикової упаковки було утилізовано, незважаючи на те, що 73 % такої упаковки мають хороший потенціал для переробки. Національна ціль Австралії передбачала, що 70 % пластикової упаковки має бути перероблено або компостовано.

Проблема полягає не лише в тому, чи використовують домогосподарства відповідні контейнери. Переробка відходів функціонує як економічна система лише тоді, коли відновлені матеріали повертаються у виробничий цикл у достатніх обсягах.

Завод може сортувати, мити та переробляти пластик. Але якщо виробники можуть дешевше закуповувати первинний полімер і не мають зобов’язання використовувати вторинну сировину, цей цикл залишається комерційно нестійким.

Австралія має потужності для переробки відходів, але попит на них недостатній

Уряд Австралії виділив понад 200 мільйонів доларів через Фонд модернізації переробки відходів. Разом з інвестиціями штатів, територій та приватного сектору загальний обсяг фінансування цієї програми становить близько 1 мільярда доларів на розвиток інфраструктури переробки відходів, а оголошені проекти, як очікується, збільшать щорічну потужність переробки на понад один мільйон тонн.

Проте, згідно з результатами галузевого аналізу, проведеного на замовлення Австралійської ради з переробки відходів та Австралійської організації «Packaging Covenant», завантаженість потужностей з переробки пластику становила приблизно 53 %. Згідно з моделюванням, без більш рішучих заходів з боку попиту цей показник може знизитися до приблизно 32 % до 2030 року.

Австралія сприяла фінансуванню розширення потужностей з переробки відходів, проте отриманий у результаті переробки матеріал досі конкурує з дешевшими альтернативами — первинною сировиною та імпортними матеріалами.

Організація «Recycling Plastics Australia» демонструє, що стоїть на кону

Тиск вже не є суто теоретичним.

На початку вересня компанія «Recycling Plastics Australia» перейшла під добровільне управління, що поставило під загрозу близько 60 робочих місць. У 2024 році федеральний уряд оголосив про інвестиції в розмірі 20 мільйонів доларів у технологічне оснащення її підприємства в Південній Австралії, що мало на меті щорічно відвернути понад 14 000 тонн м’якого пластику від потрапляння на звалища.

Одна компанія не може представляти весь сектор. Її управління все ще ілюструє розрив між створенням потужностей з переробки відходів та забезпеченням життєздатності бізнесу з переробки відходів.

Інфраструктура потребує пропускної здатності. Підприємства з переробки відходів потребують надійних покупців. Без обох цих складових державні інвестиції можуть створити технічні потужності, не забезпечивши при цьому сталого ринку.

Аргумент щодо вартості життя потребує ретельного аналізу

Занепокоєння уряду щодо бюджетів домогосподарств заслуговує на серйозну увагу. Австралійські споживачі відчувають постійний тиск з боку витрат на житло, продукти харчування та енергоносії. Нормативні акти, які суттєво підвищують ціни на товари повсякденного вжитку, повинні піддаватися ретельному аналізу.

Складність полягає в тому, що масштаби заявлених витрат на упаковку залишаються незрозумілими.

ABC повідомило, що уряд не підготував оцінку регуляторного впливу та не надав власних модельних розрахунків, які б показували, як обов’язкові стандарти вплинуть на вартість життя.

Моделювання галузі вказує на відносно незначний прямий ефект. За оцінками MRA Consulting, обов’язкові стандарти переробки можуть призвести до подорожчання кожного упакованого товару приблизно на 0,3 австралійських цента, або приблизно на 20 центів за гіпотетичний щотижневий набір покупок, що містить 60 упакованих товарів. Згідно з окремим моделюванням, проведеним за підтримки APCO, більш масштабна національна реформа у сфері упаковки може призвести до зростання вартості товарів приблизно на 0,1%.

Це оціночні дані, підготовлені на замовлення галузі, а не офіційні урядові цифри. Проте вони все одно підкріплюють аргументи на користь порівняння вартості реформи з вартістю зволікання.

Витрати нікуди не зникають

Зниження вартості упаковки в точках продажу не означає, що відходів не буде.

Місцеві ради й досі збирають сміття. Платники податків фінансують послуги з вивезення сміття. Уряди фінансують інфраструктуру для переробки відходів. Сміттєзвалища пов’язані з довгостроковими витратами, тоді як пластик, що потрапляє в навколишнє середовище, завдає шкоди, яка ніколи не відображається у чеку з супермаркету.

Згідно з моделюванням, проведеним на замовлення ACOR та APCO, сукупні екологічні витрати, пов’язані з нинішньою системою поводження з пластиком в Австралії, до 2050 року можуть перевищити 32 мільярди доларів. Ця цифра залишається модельованою оцінкою, але вона вказує на реальну проблему в політиці: видимі витрати сьогодні можуть затьмарити більші, розсіяні витрати завтра.

Політика щодо вартості життя та політика циркулярної економіки не є протилежностями. Обидві стосуються того, як витрати розподіляються між домогосподарствами та в економіці в цілому.

Австралійці як і раніше прагнуть посилення законодавства щодо пластикової упаковки

Громадська думка також ставить під сумнів уявлення про те, що реформа упаковки та інтереси домогосподарств обов’язково суперечать одне одному.

Опитування YouGov, проведене серед 1 501 австралійського виборця на замовлення Австралійського товариства охорони морського середовища у травні 2026 року, показало, що 63 % респондентів підтримали запровадження обов’язкових законів щодо упаковки замість добровільних цілей. Приблизно 89 % вважали, що Австралія повинна вжити заходів для обмеження своєї залежності від імпортованих одноразовихпластикова упаковка, тоді як 62 % висловилися за те, щоб покласти на компанії відповідальність за витрати на збір та утилізацію їхньої упаковки.

Організація, що здійснює введення в експлуатацію, дбає про охорону навколишнього середовища, але результати свідчать про значний суспільний попит на більш рішучі заходи.

Австралійці можуть турбуватися про витрати на продукти харчування і водночас прагнути зменшити кількість пластикових відходів. Ефективна політика має враховувати обидві ці проблеми.

Перероблений пластик — це технічна характеристика, а не категорія

У широких політичних дебатах часто не враховується одна практична перешкода: перероблені матеріали не є взаємозамінними.

Виробнику упаковки можуть знадобитися конкретний полімер, марка, поріг забруднення, статус придатності для контакту з харчовими продуктами, обсяг та графік постачання, а також підтвердження походження та вмісту вторинної сировини.

WasteTrade’sРобота на ринках вторинної сировини дозволяє побачити цю комерційну реальність. Потужності з переробки вимірюються в тоннах, а попит — у технічних характеристиках.

У країні можуть бути невикористані потужності з переробки відходів, тоді як виробники стикаються з труднощами у пошуку матеріалів, що відповідають вимогам. Покращення ринкової інтегрованості не може замінити державну політику, але може зменшити перешкоди у взаємодії між виробниками вторинної сировини та потенційними кінцевими споживачами.

Цифровий паспорт товару від WasteTradeЦя модель базується на тій самій логіці. Завдяки пов’язанню партії матеріалу з інформацією про походження, ланцюг постачання, склад, обробку та вміст вторинної сировини простежуваність стає невід’ємною частиною комерційної цінності матеріалу, а не просто адміністративним доповненням.

Вимога щодо вмісту вторинної сировини створює ринковий сигнал

Це найвагоміший економічний аргумент на користь обов’язкового використання перероблених матеріалів.

Це не гарантує, що кожензавод з переробки відходівне стає рентабельним, а також не вирішує проблем зі збором відходів, забрудненням, дизайном упаковки чи обмеженнями у сфері безпеки харчових продуктів. Водночас це дає виробникам обґрунтовану причину закуповувати перероблений матеріал, навіть якщо первинний полімер коштує дешевше.

Інші великі ринки також рухаються в цьому напрямку. Європейські норми щодо упаковки дедалі частіше встановлюють вимоги щодо вмісту перероблених матеріалів, а британський податок на пластикову упаковку заохочує використання упаковки, що містить щонайменше 30 % переробленого пластику.

Зараз Австралія стоїть перед іншою перспективою, принаймні протягом цього скликання парламенту. Підприємства з переробки відходів, виробники упаковки та інвестори беруть на себе довгострокові зобов’язання. Невизначеність щодо майбутнього попиту ускладнює обґрунтування цих зобов’язань.

Що тепер станеться з правилами щодо упаковки в Австралії?

Чинна система залишається в силі. Міністерство з питань зміни клімату, енергетики, навколишнього середовища та водних ресурсів заявляє, що підприємства, як і раніше, повинні виконувати зобов’язання в рамках спільного регулювання та продовжувати працювати над досягненням Національних цілей щодо упаковки.

Політичний тиск також триватиме. Партія «Зелені» пообіцяла домагатися посилення законодавства щодо упаковки. Окремо слід зазначити, що в результаті розслідування Сенату щодо законопроекту про розширену відповідальність виробників було виявлено широку підтримку реформи, однак було рекомендовано не ухвалювати саме цей законопроект через занепокоєння щодо його структури та механізмів впровадження.

Це розрізнення має значення. Дискусія дедалі менше стосується того, чи потребує реформи система упаковки в Австралії, а все більше — того, яку форму має набути ця реформа.

Австралія все ще потребує ринку для переробленого пластику

Головна проблема залишається актуальною навіть після ухвалення урядом відповідного рішення.

Австралія може покращити систему збору відходів, побудувати переробні заводи та закликати домогосподарства ретельніше сортувати відходи. Жоден із цих заходів не забезпечить замкнутого циклу, якщо виробники не матимуть комерційної зацікавленості у купівлі відходів, що повертаються.

Торгові майданчики, такі як WasteTradeможуть налагодити зв’язки між перевіреними постачальниками та відповідними кінцевими споживачами, а також зберегти інформацію про походження продукції, що стає дедалі важливішою для покупців. Вони не можуть створити попит у тих випадках, коли економічні фактори постійно сприяють використанню первинної сировини.

Саме тому відкладення питання про обов’язковий вміст вторинної сировини має значення не лише з точки зору екологічної політики. Це впливає на попит, від якого залежать інвестиції у переробку відходів.

Захист домогосподарств від зайвих витрат є цілком виправданою метою. Так само як і запобігання тому, щоб сьогоднішні проблеми з доступністю не перетворилися завтра на ще більші витрати на утилізацію відходів, інфраструктуру та ресурси.

Австралія вже вклала значні кошти у розвиток своїх можливостей щодопереробляти пластик. Складніше — переконатися, що хтось захоче купити те, що виробляється на цій потужності.